***Я не зронила жодної сльози, коли ти відтинав бездушно крила***
Я не зронила жодної сльози,
коли ти відтинав бездушно крила…
Смиренно я чинила як хотів,
і мовчки із середини горіла...
Спустілим поглядом я лиш дивилась в слід,
і чула як тріщало моє серце…
Як душу огортає мою лід…
Я знала, що любові не озветься ...
Беззахисно з зневірою в тобі,
я не трималась за життя надію...
Я прийняла отруту твоїх слів…
Вона ж згубила по краплині мрії...
Я не кричала слів тобі у слід,
хоч вила із середини від болю...
Я прийняла весь біль і весь твій лід…
Я поважала завжди право волі...
Я помилилась...і душою й серцем...
Даремно в душу глибоко пустила…
Ти отруїв в душі моїй озерце,
на березі ж поклав відтяті крила…
Лиш ніч і Бог є свідками молитв…
І з ними я підводилась за руку...
Хоч не буває у зневірі битв,
та у зневірі є нестерпна мука...
Я ж підведусь, я з світлом оживу...
Як фенікс відроджу вогненні крила...
Квітучим садом душу засаджу,
засію світлом, все, що так боліло...
Я житиму...світитиму свій шлях
і намалюю на стежках тих мрії...
Від страху й болю лишиться лиш прах...
І ти...десь там... де губляться надії...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1885 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
