Так хочеться блукати між хмарками…
З промінням коси заплести свої…
І бути трішки ближче з Небесами…
Крізь Небо завжди бачити цей світ…
Любити ніжні роси на долонях…
Чарівний щебіт між дерев птахів…
З захопленням чекати на світанок…
Радіти миті, як здійсненню мрій…
Хочу навчитись я любові в Неба…
Щоб кожен подих тільки в ній одній…
І знаю, що найбільше Світу треба…
Щоб істину шукали тільки в ній…
В любові розквітає наше серце…
І кожна мить прекрасна й серед мрій…
І кожні очі, як душі озерця…
І кожен погляд сповнений надій…
Нічого ми не варті без любові…
І кожен крок крізь неї нам дано…
І кожен подих тільки з Неба волі…
І щастя, що лягає до долонь…
Хочу навчитись бачити крізь Небо…
Душою відчувати кожну мить…
Бо без любові й вічність нам не треба…
Без неї світло в серці не горить…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 