Так хочеться блукати між хмарками…
З промінням коси заплести свої…
І бути трішки ближче з Небесами…
Крізь Небо завжди бачити цей світ…
Любити ніжні роси на долонях…
Чарівний щебіт між дерев птахів…
З захопленням чекати на світанок…
Радіти миті, як здійсненню мрій…
Хочу навчитись я любові в Неба…
Щоб кожен подих тільки в ній одній…
І знаю, що найбільше Світу треба…
Щоб істину шукали тільки в ній…
В любові розквітає наше серце…
І кожна мить прекрасна й серед мрій…
І кожні очі, як душі озерця…
І кожен погляд сповнений надій…
Нічого ми не варті без любові…
І кожен крок крізь неї нам дано…
І кожен подих тільки з Неба волі…
І щастя, що лягає до долонь…
Хочу навчитись бачити крізь Небо…
Душою відчувати кожну мить…
Бо без любові й вічність нам не треба…
Без неї світло в серці не горить…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас