Так хочеться блукати між хмарками…
З промінням коси заплести свої…
І бути трішки ближче з Небесами…
Крізь Небо завжди бачити цей світ…
Любити ніжні роси на долонях…
Чарівний щебіт між дерев птахів…
З захопленням чекати на світанок…
Радіти миті, як здійсненню мрій…
Хочу навчитись я любові в Неба…
Щоб кожен подих тільки в ній одній…
І знаю, що найбільше Світу треба…
Щоб істину шукали тільки в ній…
В любові розквітає наше серце…
І кожна мить прекрасна й серед мрій…
І кожні очі, як душі озерця…
І кожен погляд сповнений надій…
Нічого ми не варті без любові…
І кожен крок крізь неї нам дано…
І кожен подих тільки з Неба волі…
І щастя, що лягає до долонь…
Хочу навчитись бачити крізь Небо…
Душою відчувати кожну мить…
Бо без любові й вічність нам не треба…
Без неї світло в серці не горить…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас