Так хочеться блукати між хмарками…
З промінням коси заплести свої…
І бути трішки ближче з Небесами…
Крізь Небо завжди бачити цей світ…
Любити ніжні роси на долонях…
Чарівний щебіт між дерев птахів…
З захопленням чекати на світанок…
Радіти миті, як здійсненню мрій…
Хочу навчитись я любові в Неба…
Щоб кожен подих тільки в ній одній…
І знаю, що найбільше Світу треба…
Щоб істину шукали тільки в ній…
В любові розквітає наше серце…
І кожна мить прекрасна й серед мрій…
І кожні очі, як душі озерця…
І кожен погляд сповнений надій…
Нічого ми не варті без любові…
І кожен крок крізь неї нам дано…
І кожен подих тільки з Неба волі…
І щастя, що лягає до долонь…
Хочу навчитись бачити крізь Небо…
Душою відчувати кожну мить…
Бо без любові й вічність нам не треба…
Без неї світло в серці не горить…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2372 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
