Зима збиралась у дорогу…
В валізу вже зібрала сніг…
Сховала залишки морозу…
Та не змогла сховати сліз…
-Дозволь, моя сестрице-Весно,
В останнє Землю обійти!…
На цілий рік я звідси щезну…
Мені самотній довго йти…
Я лише трішки покружляю…
Сніжинками запорошу…
Твою красу я не сховаю…
Морозом квіти не зкую…
Дозволь в останнє обійняти…
Хмаринки в небі… Сонце…Сміх…
Ця діточок нестримна радість,
Коли на носик сяде сніг…
Я знаю, мила, ніжна Весно…
Тебе чекала вся Земля…
З тобою моя сила щезла…
І вже піду надовго я…
-Кружляй…моя прекрасна сестро…
Нам подаруй останній сніг…
Бо завтра вся Земля воскресне…
Бо Я землі вже Оберіг….
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
0
