Хіба ж я можу не думати?...
Хіба ж я можу не жадати, не горіти?...
У серці чую тебе я струнами...
Ти вмієш дотла мене спопелити...
Стираєш думки, розсіюєш правила...
В твоєму полоні кожна клітинка...
Як так, щоб у власних бажаннях не я правила?...
Я тану від слів, навіть, наче сніжинка...
Бажання межує із власними страхами...
І руки тікають повз заборони...
І тіла нестримність гаптована маками...
Бажання не втримають жодні канони...
Ти знаєш, як палко я можу кохатися...
Як хочу впиватись твоєю силою...
З тобою і тілом й душою з'єднатися...
Розсипатись щастям, яскравою мрією...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1400 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
