|
|
В розділі матеріялів: 2570
Показано матеріялів: 2261-2280 |
Сторінки: « 1 2 ... 112 113 114 115 116 ... 128 129 » |
|
У явить собі Храм книг-бібліотеку: тиша і спокій, напівголосні розмови, навіть шепіт, завжди серйозні і далеко не юні бібліотекарі та усталений порядок роботи... І раптом!
|
|
Комбатантові УПА Теодорові Дячуну присвячую.
|
|
Ти встаєш.З небуття і руїни.
На події 1990р.
|
|
Куди ви кличете-ми там уже були!
До виборів Президента України 2000р.
|
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Оксана Первова, Катруся Матвійко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
К@труся
|
Дата: 12.01.2010
|
|
|
До вісімнадцятиріччя любимої онуки Олесі народився цей вірш.
|
|
Ми - українці.В нас з віків
Єдина мати і родина.
Стань перед Господом святим
І помолись за Україну!
|
|
Ліс химерний, химерні вулиці…
Що це? Казка?! Сон?! Чи ілюзія?!
|
|
Знову падає, падає сніг,
прикриває оголену землю…
Хоч у вухах іще звучить сміх
Із дитинства…
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
ЛюК
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
ЛюК
|
Дата: 28.12.2009
|
|
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Оксана Первова, Катруся Матвійко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Viktorivna
|
Дата: 27.12.2009
|
|
|
П.С. "Я б просто могла бути поруч..."
|
|
Ця випадкова стріча кимсь нагадана,
Краса твоя чорняво начарована,
Чаклунське зілля, до півночі вкрадене,
В мальовані сипнула доля брови нам,
Мені у погляд - тінь лісів смарагдових,
Тобі - річкову синь (довік не вилюбить!)
І - строгу мудрість кинула порадою.
І - вік чекання.
Й - незворотність вирію...
|
|
ВОГОНЪ ПРИЗНАННЯ
Тремтіли відблиски його в очах
Розширених.
Тривожно дихало мовчання.
Приречено між нас палахкотів
Гіркий вогонь мого нежданого признання.
|
|
Глибинним рвонулась акордом
Нескорена течія -
Старанно затаєна й гордо
Відчаєна приязнь моя.
Не квапся сміятись, одначе
До ніг вона
не впаде!
А серце налякано скаче,
як вивірка поміж людей.
|
|
То була не любов, хіба щира приязнь,-
У закреслених споминах риюсь.
Ти ступив свій „назад” –
і мав повне право.
Я борсалась в тумані кривавім.
Потім – знищила все.
Попілець здмухнула.
І забула, навіки забула.
А сьогодні чомусь,
Крізь роки й непам”ять,
Ти забрів у мій сон на світанні.
Я проснулась ураз.
Та в душі – світліше..
Може, ти й існував
Лиш для цього вірша...
|
|
Ти геть несучасна, князівно Дарино,
Крізь душу твою проростає тернина,
Невидима людям, нечутна у рості.
Її кожен порух у серці, як постріл.
|
Вікна морозом розписує грудень,
Землю турботливо ніжить снігами...
|
Ти до мене у
темряву тихо ввійди
Зорепадом надій, сяйвом
місяця вповні...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
