Ну, здрастуй, сонце! Знову я прийшов В цей новий день, підвівши вгору очі Твоє тепло прийняв і сили віднайшов Щоб далі йти у вічність проти ночі. Як смолоскип надій візьму твої проміння Й роздам стражденним, змерзлим у пітьмі І кожен крок, як Боже воскресіння Нехай зігріє паростки земні Добра й любові, ті що збереглися На цій всегрішній, змученій землі, - Прокинься, земле, щастям озовися Зрости зерням, посіяним в ріллі! Вдихни повітря, в міць сплети коріння Дощем умийся й дай святі плоди Натхнення й твердості, наснаги і терпіння До кожної вселенської біди І хай встає життя рушійна сила Над тим усім, що не дає цвісти Що не дає увись розправить крила Вже час настав, пора відповісти Що світло запанує над цим світом Що в кожен дім повернеться любов І збережеться барвінковим цвітом Довічне : «Здрастуй сонце. Я прийшов.»
Дякую всім за відгуки! Да натхнення спонукають всі останні події у нас на Україні. Про любов тепер ніколи писать...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")