В розділі матеріялів: 2548 Показано матеріялів: 2241-2260
Сторінки: « 1 2 ... 111 112 113 114 115 ... 127 128 »
Комбатантові УПА Теодорові Дячуну присвячую.
Ти встаєш.З небуття і руїни. На події 1990р.
Куди ви кличете-ми там уже були! До виборів Президента України 2000р.
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Оксана Первова, Катруся Матвійко
ОПУБЛІКУВАВ:
К@труся
Дата: 12.01.2010
До вісімнадцятиріччя любимої онуки Олесі народився цей вірш.
Ми - українці.В нас з віків Єдина мати і родина. Стань перед Господом святим І помолись за Україну!
Ліс химерний, химерні вулиці…
Що це? Казка?! Сон?! Чи ілюзія?!
Знову падає, падає сніг, прикриває оголену землю… Хоч у вухах іще звучить сміх Із дитинства…
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
ЛюК
ОПУБЛІКУВАВ:
ЛюК
Дата: 28.12.2009
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Оксана Первова, Катруся Матвійко
ОПУБЛІКУВАВ:
Viktorivna
Дата: 27.12.2009
П.С. "Я б просто могла бути поруч..."
Ця випадкова стріча кимсь нагадана, Краса твоя чорняво начарована, Чаклунське зілля, до півночі вкрадене, В мальовані сипнула доля брови нам, Мені у погляд - тінь лісів смарагдових, Тобі - річкову синь (довік не вилюбить!) І - строгу мудрість кинула порадою. І - вік чекання. Й - незворотність вирію...
ВОГОНЪ ПРИЗНАННЯ Тремтіли відблиски його в очах Розширених. Тривожно дихало мовчання. Приречено між нас палахкотів Гіркий вогонь мого нежданого признання.
Глибинним рвонулась акордом Нескорена течія - Старанно затаєна й гордо Відчаєна приязнь моя. Не квапся сміятись, одначе До ніг вона не впаде! А серце налякано скаче, як вивірка поміж людей.
То була не любов, хіба щира приязнь,-
У закреслених споминах риюсь.
Ти ступив свій „назад” –
і мав повне право.
Я борсалась в тумані кривавім.
Потім – знищила все.
Попілець здмухнула.
І забула, навіки забула.
А сьогодні чомусь,
Крізь роки й непам”ять,
Ти забрів у мій сон на світанні.
Я проснулась ураз.
Та в душі – світліше..
Може, ти й існував
Лиш для цього вірша...
Ти геть несучасна, князівно Дарино, Крізь душу твою проростає тернина, Невидима людям, нечутна у рості. Її кожен порух у серці, як постріл.
Вікна морозом розписує грудень,
Землю турботливо ніжить снігами...
Ти до мене у
темряву тихо ввійди
Зорепадом надій, сяйвом
місяця вповні...
Час йде, хвилини минають. Стрілки вже третій круг долають. І все-таки життя тікає, А ти одна спостерігаєш.
Світ фантазій – твій світ, паралелей та мрій, і вигадок примхливих низка...
"ТОП++ "
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...