Вже нічого немає
В цьому місті брудному для мене.
Спалахнувши згасають
Догорілі вуглинки надій...
Десь,під серцем цвіла
Буйним цвітом калина зелена..,-
Все згоріло,до тла.
Залишився лиш попіл і дим...
Півжиття проблукав
По стежинах заледве помітних
Півжиття прошукав
У безладді якогось ладу...
Як давно я пішов
Безпорадно блукати по світу
Під вишневий сніжок
Від батьківського саду в меду.
Я заснув би,як камінь,
Я стомився...стомився шалено
Від гудків і прощання,
Від вокзалів,від бруду й брехні.
Я хотів би склепить
Свої очі під дубом зеленим,-
Може б ще раз прийшли
Мої юні, замріяні сни?
Повернуся в село я
В прохолоду духмяних акацій,
Умиватись росою
Під покровом крислатих дубів
В світанкових полях
Синьооким квіткам посміхатись,
Прокидатись в гаях
Під досвітній пташні переспів...
1964р.
| 
у Вас 
0
