Не смійся,серденько,не треба,
З моїх невигаданих слів.
Нема дорожчої від тебе
Мені людини на землі. Мов купина неопалима
війнула подихом тепла:
Моя душа весняним дивом
На сиву осінь зацвіла. Багряне листя опадає
В холодну,в"янучу траву.-
Душа,мов яблуня, буяє
В квітневім радіснім цвіту. Той цвіт весну мені не верне:
Морози стануть на поріг.
Зима - без жалю - вітром мерзлим
Той цвіт обтрусить в білий сніг. І буде боляче.І гірко.
І сльози скотяться на лід... Лиш вічним спогадом - і тільки -
Твій погляд буде в серці жить... Нема дорожчої від тебе
Мені людини на землі.
Не смійся.серденько.не треба,
З моїх невигаданих слів. Вересень 1988р.
| 
у Вас 
0
