Вже стільки побачили зла
Поля українські, дороги...
Іде від села до села,
Від міста до міста. Нікого
Воно не щадить, бо всі ми
У хворій уяві рашистів
Малюємось недолюдьми.
Вони ж нас вбивають - і "чисті",
"Пухнасті", "біленькі" такі,
І вуха, й кінцівки готові
Відтяти нам. Ці різники
Не можуть вже жити без крові.
Гвалтують дітей і жінок -
Нема куди падати нижче.
Росія зробила стрибок
У пекло. Її попелище
Побачить планета Земля,
І знов пересвідчаться люди,
Усі, хто її населя,
Що Правда горіти не буде...
У мене новий вірш. Із серії "Воюю, як можу". 7 березня 2022 р.
За мир, Україну, за рідний народ!
Світлана Коробова
Народ і населення - дві різні речі.
Навряд хто захоче цей факт заперечить
У час, коли вишкірив зуби катюга...
Дванадцятий день вже триває напруга.
Дванадцятий день - боротьба за свободу,
Я бачу єднання людини з народом:
Усі проти ворога! Кожен воює!
В руках наших зброя! Різняться лиш кулі:
Хтось влучно стріляє, хтось шиє, хтось в'яже...
Це опір фашизму. Це битва за наше!
Війна згуртувала людей, об'єднала -
Моя Україна сильнішою стала!
Великий народ на чолі з Президентом -
Це міць! З особливим, незвичним акцентом
Скажу на весь світ, що ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ,
Горджусь, що Зеленський - це справжня людина,
Колись віддала я свій голос за нього
Й тепер не жалкую: він з нами, він з Богом!
Тож разом - за правду! Крізь смог перешкод!
За мир, Україну, за рідний народ!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
