З першим сонячним променем, проводжало дівча Неповторного милого, любого юнака: «Ти служи моє сонечко, не сумуй по мені Якщо раптом щось станеться, напиши у листі
Через декілька місяців, надійшов їй конверт Від коханого милого – все пішло шкереберть Що аварія сталася, на навчаннях у них Свої ніженьки парубок, врятувати не зміг.
Все обдумавши дівчина, відписала в листі Що кохання утрачене, для його у житті: «Виживай у самотності, а мене ти забудь Заростуть твої ніженьки, проживеш як-небудь»
З першим сонячним променем, повертався назад Спеціальним вагончиком, молоденький солдат Радісно посміхаючись, зі званням на плечах Поспішав він до матері, на своїх двох ногах
Зустрічала сльозиною, ненька сина свогО І прибігла та дівчина – обдурив мов чого? «Розкажи мій милесенький, що на службі стрічав» А солдат відштовхнув її, і тихенько сказав: «Виживай у самотності, а мене ти забудь Заросли мої ніженьки, проживу як-небудь»
Тут нестандартна форма наголосів, а тому і ритм своєрідний, вибачте за русизми, мабуть "скучай" треба замінити на "сумуй"...можливо ще хтось щось порадить. Будь ласка, коментуйте, буду дуже вдячний
Дякую за коментар Я намагався якомога життєвіша відтворити цю історію по українськи, ось що вийшло
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
:respect: 
:up: 
:yes: 
