Приємно, що все щасливо закінчилось. Старайтесь менше вживати дієслівної рими, і як на мене то вірш ніби розірваний, і постає питання чому телефон не дзвонить, адже були друзі, і все було добре, і раптом... проситься ще один причинний катрен, хоч у житті всяке буває. Розмір рівний, вірш читається легко, ріст на очах, і за це
Психологічна тема піднята. Ваша ЛГ має родину,- справжню родину- це не просто слово! Радію за неї. Радила б прислухатися до порад п. Каті. Вірю, що зріст у поетиці на сайті Вам гарантований.
У світах самоти ми, мабуть, не одні – Раптом хтось добре слово промовить мені, Хтось пришле гарну звістку з далеких світів І розвіє мій смуток, що в серце забрів. Хтось молитву промовить за душу мою, Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою, А як ворог на мене піде із мечем – В мить останню хтось завжди підставить плече... Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя – Свою душу лиш вірою зцілюю я, А ще - Друга словами, що сум прожене І життя моє світлом осяє земне!
В своєму житті ми зустрічаємо багато людей, хтось затримується в ньому, а хтось-ні, але рідні люди- це ті хто залишаєтьсч з нами протягом усього життя. Гарний вірш
Вірш дуже гарний, а рідні і справді - ті єдині, найближчі, щирі, терплячі і люблячі, які завжди поруч.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Супер!
