Коли душа кричить - мовчати важко,
І тільки залишаються слова.
Що рвуться із грудей, неначе пташка,
Що в клітці волю віднайшла…
Куди ведуть життєвії дороги?
Вже в маминім волоссі сивина.
Пригадую дитинство босоноге
Й ту казку, що читала допізна.
Куди летять роки, немов фрегати,
Долаючи кремезні віражі.
Досягнемо бюджетних результатів?!
Який відсоток ми отримаєм з маржі?!
Буває холодно в душі спекотним літом,
І паморозь гуляє по кістках.
Коли душі так хочеться радіти -
Тоді шукаю істину в словах.
|