Допоки тут – Не варто зазирати За грані ті, людині незбагнені. Допоки кров тече по наших венах Ми рвемо ґрати Облуд потворних і йдемо' крізь темінь На Вищий суд.
Осердя душ Гартуєм у звитягах. Нехай ніщо не вищербить душі В боях за правду, хай весни дощі Омиють стяги Від кривавих стигм. Лише війни ножів Уже не руш!
У сяйві зір Втопім свою журбу, В нас вибір є – до світла, правди, волі. Прийшла пора у руки брати долю, Лише не будь Рабом, ні тим, хто дух людський неволить, У себе вір!
Зрікаймось пут, Які скували душу, Любім цей світ – найбільша це потреба! Сліпих душею Татко наш із Неба Вже не відпустить - Пробачить всім, прийме усіх до себе… Та док' ми тут – Несімо світло-суть!
|