Це ж нам «рідні» москалі Наробили лиха На чорнобильській землі, Ворогам на втіху. «Мирну» ядерну війну,- У поліські села; Нам,- відчужену труну; А землі,- пустелю...
Отакі вам гостинці, Любі, рідні українці Від московського дяді… А рідні правителі, Людських прав душителі, Горю нашому й раді (А, може й за плату), Гнали дітей в «свято», Не своїх, а наших, Мов ягнят на пашу, Пiд ядерне проміння,- «Гартувати» покоління.
Позліталися докупи: Сірі вОрони та круки, Збіглись вовки з лисицями,- Було ж чим поживиться там.
Четверть віку, як палає В нашій хаті «мирний» атом, І ніхто із тої зграї Не пішов в тюрму, за грати, Крім безвинних сторожів ( Щоб не могли розказати. Хто ж насправді підпалив), А ми здатні лиш волати Та милостинь просити Щоб саркофаг добудувати Та якось загасити Некерований той атом..
Дід сивий із онуками Живе в розкоші в Майамі, Хизується заслугами Та бавиться орденами.
Та й за білокам*яною, За московською стіною В світлих таремах-палатах Де-хто сподівається, Що навік сховається Від прийдешньої відплати.
І неукам-«прометеям» Не оминути кари За божевільні ідеї Та смертоносні хмари.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
