В очах життєва сила не згоря, Якщо ці очі звернуті угору. Не йде тут мова про німу покору – То все у грудях та душа-зоря! Я, знаєте, з цікавості горю: Душі в очах не видно й при потребі, Як днем не видно зір на чистім небі, Однак… є спосіб бачити зорю Не в ніч. Не в ніч! Душа – зоря з імли, То світанкове сяйво, як поблажка! Пробитись на поверхню дуже важко, Коли ніхто не відає коли… Така гучна, як срібло на росі, Настільки тиха, як Велика Берта… Це саме та субстанція відверта, Яку ми так приховуємо всі. А знаєте, от що таке душа? То совість, чи, скоріше, засторога Від грішного, щоби боятись Бога?.. Чи, може, це багатство без гроша Єдиного? Бо зірку у імлі В криниці й днем побачиш у глибокій… Бо тільки та душа пізнає спокій, Яка неспокій знала на землі.
Я б радив вам зменшити кількість рядків, і сформувати стовпчики - буде різна структура рим і складів, але все ж слова у вірша гарні. Душа у кожного своя, і нехай вона завжди сяє і ніколи не тьмяніє
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")