Із далЕкого крАю
ПовертАвся додОму
В’язень дОлі та дУху госпОдар
Він писАв: «все втікАю
Не родИвся в рябОму
Я життЯ сам свогО лиш волОдар»
Дні і нОчі все бІг він
Повз лісИ -бурелОми
Через гОлод, дощІ, біль та рАни
Мов радІв на чолІ змін
І не мАючи втОми
ПробирАвся крізь зЕмлі незнАні
В темнім лІсі згубИвся
Ні дорІг, ні стежИни
Наче птАшка у клІтці простОрій
У болОтне понИззя
В невідОмій краЇні
Втрапив вІльний, засУджений «злОдій»
Він чіплЯвся зубАми
За хвилИни на вОлі
Так хотІв ще пожИти на свІті...
Схожі «в’Язні» між нАми
Йдуть до свІтла крізь бОлі
ТУТ загнАні, а ТАМ все ж зігрІті.
|