Лягай, студент

На скатертині – зошит у клітинку,

Вже п’ятий день не знаєш ти спочинку,

Заснули всі сусіди, твоя мати,

Лягай, студент. Пора й тобі вже спати.

Бо завтра знов вампіри з деканату

Твою юнацьку кров почнуть смоктати,

Валитимуть безжальні паразити,

Яким не так і легко догодити.

Весь тиждень не виходив ти із хати,

Бо знав, що треба курсову писати,

Та професура (це ще ті акули)

Всі звіти доробити повернули.

А паралельно – модульні роботи,

Студент на них, немов солдат на фронті,

Розв'язує заплутані задачі,

Та ще ,бува, над зошитами плаче,

Адже важкий екзамен буде завтра,

За ніч останню вчити вже не варто,

Бо в голові змішалось все у кашу…

Викладачі марнують юність нашу.

А сонце світить, кличе погуляти,

На зовні рвуться внутрішні вар`яти,

Та ще не здав два заліки й екзамен…

Студент – герой неписаної драми.

 Сховався місяць, північ вже позаду,

На скатертині – зошити без ладу,

Прокинувшись, шепоче ніжно мати:

«Лягай, студент. Пора відпочивати»…