В далекій темній порожнечі стою й, мов сни, перебираю все, що пам'ять збуджена виймає і в серці творить колотнечу.
Не повернути нам життя назад, як вдруге знов не народитись бо, невблаганний, всемогутній час свій біг не може зупинити.
О. пам'яте! Будь милосердна! Пожалій розіпнену душу, не роз*ятрюй ранами серця та болем загублених мрій, а спомином світлим притрушуй хибні сліди минулих днів.
Нехай все ж буде так, як є бо,так повинно в світі бути,- засохне цвіт а, плід згниє і з нього виросте майбутнє, і нова мрія оживе.
* * * Холодна пам*ять береже події почуття ж зникають назавжди, і лиш на серці жевріє надія, що розтануть вічності сніги.
Дякую,Вам, пане УКРАНе за відгук та коментар.Форма цього твору мені теж не зовсім подобалась.Дійсно,читається дуже важко,навіть мені,як автору.Ваше зауваження переконало мене в тому,що треба її виправляти.Як зміг,так і скорегував.Якщо буде бажання,гляньте виправлений варіант.Успіхів Вам та натхнення.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
