Коли з горизонту ховається сонце І плаче зажурене небо, Я буду, для серця твого, охоронцем І думати буду про тебе! Затерта буденність, туманнії ночі Терзають замучену душу... Ніхто на майбутнє ще не напророчив, Напевно і я вже не мушу... Невже почуття всі твої заховались Забиті в базальтову волю? І те що не сказане ще не сказалось - Напевно що це наша доля... Ти слухать не хочеш мої теореми, Залиті сумним аргументом. У снах я дарую тобі хризантеми, В житті не вловивши моменту... Лиш мрію про ніжністю сповнений погляд, Про світ, де страждання немає, Про щастя, де голос лунає твій поряд, Де серце безмежно кохає...
|