В цей день і час непростий ,хочу присвятити вірш найріднішій людині своїй. Що сказать тобі я до кінця незнаю,бо душа горить ,палає. А серця рветься на куски й кричить скажи :прости. Прости за все ,що приносило біль,бо конфліктні люди гірше ,ніж грім. Та я старюсь до кращого йти :себе змінити і близьким помогти. Та все тяжко й майже не можливо,коли тобі оковами руки скрутили, а певні подарунки долі ламають тобі серце поволі. Та я обіцяю окови зірвати,добитись всього ,чого буду бажати, а коли досягну мети , то про це почуєш ти. І тоді я на колінах до тебе прийду і скажу велике спасибі , що виховала особистість таку...........
Багато образів і емоцій. Знаєте ваш твір більше похожий на римовану прозу ніж на вірш, але чується неординарна особистість. Придивляйтесь, прслухайтесь і творіть. Успіху!
Знаю , що мені ще багато треба працювати............а особистість я може і неординарна ,але лише в плані думок і захоплень....Дякую за настанови
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
