ТРИПТИХ ПРО ОСІНЬ І ПРО КОХАННЯ
ТумАни понад водою, Роси. Йде тихенькою ходою Осінь. Я сумую та й радію Часом Десь з тобою тут ходили Разом. Все минулось все забуто Тільки Трісне десь, неначе в скруті Гілка. Осінь, ось у чому справа, Осінь, Розметала золотаві Коси *** Чи дощить, чи може плачу? Осінь! З літа ще тебе не бачив Досі. Вся земля росою вмилась З ранку. Та куди ж то ти поділась, Мавко! З-під долоні оглядаю Поле. Сум від мене затуляє Долю. *** Може скоро всі надії Втрачу Та одну тебе у мріях Бачу. Та одну тебе плекаю В серці, Мов промінчик, що палає В скельці.. Скоро осінь відпалавши Згине І тоді тебе, мов в казці, Стріну. 1.07.2011
Додав: вершник (02.06.2012)
| Автор: © Юрій Іванов
Розміщено на сторінці : Вірші про природу , Іванов Юрій
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 3753 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.