Самотність

Старих дубів сумне рипіння

Тоді звучатиме, як спів,

Коли ти, сповнений терпіння,

Чекаєш безнадійно слів

Од тих людей, кому довірив

Найпотаємніші думки

І аж до крові стерту шкіру

Своєї правої руки,

Не боячись пилку отрути

І вічних мандрів пилюги, -

О Боже мій, чому не чути

Ніде нікого навкруги?..

Лиш скрип дубів, як шум прибою,

Але без музики і слів,

На мить розважить душу грою

Із вітром дужих стовбурів.

08.06.12