Старих дубів
сумне рипіння
Тоді звучатиме,
як спів,
Коли ти,
сповнений терпіння,
Чекаєш
безнадійно слів
Од тих людей,
кому довірив
Найпотаємніші
думки
І аж до крові
стерту шкіру
Своєї правої
руки,
Не боячись пилку
отрути
І вічних мандрів
пилюги, -
О Боже мій, чому
не чути
Ніде нікого навкруги?..
Лиш скрип дубів,
як шум прибою,
Але без музики і
слів,
На мить
розважить душу грою
Із вітром дужих
стовбурів.
08.06.12
|