Души емоції в собі, Топи їх у воду каламутну, Копай її у глиб землі, Зарий своїми пазюрами, оту любов яка тобі брехала, яка дивилася в очі ці, не як закохана людина, яка щоразу омивалася тобою. В очах твоїх він лиш мухи помічав, не бачив закоханого метелика . Пурхав лиш образ твій,а душа яка покинула цей сад кохання застрягла у своїй самотності. Втопилася у своїй журбі. Час пройду і все мине… Та ось, душа ще досі залишається в безодні, В очах твоїх проходить все життя Воно пливе рікою не вловимою. Та ти, у ці ріці лиш хвилька, як течію не змінить… Течія розставить все на місце: Твоє затоптане кохання, твоє життя яке наповниться новими кольорами. І яке висушить твої безсилі очі, які тонули у сльозах.
Сподобався початок, відчувається напруга, що кожне слово наче написане солоним розчином чорнила, сліз і тисячі думок.. Це сильно. А от далі щось не дуже, можливо я просто погано сприймаю верлібри.
спасибі...мені приємно... я ще тільки новачок у справі віршування думаю з часом виправлюсь.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
