ПОКИНУТА ХАТА
Стара хата стоїть край дороги,
Край забутого Богом села.
Де дерева зчорніли розлогі,
В сад стежина давно поросла.
Плаче осінь сумними дощами,
Вікна сліпо вдивляються в світ
І лише одиноко ночами
Сумно тягнеться місяця слід.
Знов здається тоді оживає
В вікнах мертвих примарний вогонь.
Вітер з даху солому здуває,
Ніби пасма волосся зі скронь.
Тихо рипають двері похилі,
Наче когось чекають вони.
Стогнуть віти дерев почорнілі,
Споминаючи давнішні сни. 
| 
та
у Вас 
0
