На переправі

Колись тобі, напевно, розкажу,

Чому здаюся іншим я стооким,

Коли заходжу боязко в чужу

Ріку стрімку, бурхливу і глибоку.

Чому, нові торуючи броди,

Я не шукаю зиск, а нагороди,

Повір моєму слову, - не завжди

Героїв безкорисливих знаходять.

Душі стає відрадно і тоді,

Коли ще є опора під ногами,

Коли іду по шию у воді,

Не змінюючи напрямок і намір.

Прошу тебе, не бідкайся дарма,

Що можу потонути в каламуті,

Що ти в житті залишишся сама –

Безвинна, овдовіла і забута.

Показуючи друзям перехід,

Уже водиці насьорбався вщерть я,

Щоб десь на дні залишити свій слід

Ще не прощальний, любо, не в безсмертя…

24.06.12