Літо щедро напува теплом Землю і траву, і річку. Сінокосом пахне молоко, Достигає груша-дичка.
Вечори духм"яні та п"янкі Ранки скупані у росах. Низько клоняться в садку гілки І співають в лузі коси.
Незнайоме і солодке щось Полонить і серце, й душу. І здається: ще не все збулось. Достигає дичка-груша.
|