Буревій

Коли птахи зірвалися на крик

Дзвінкий, як мідь ковка, навперебивки, -

Гойднулися під вітром явори,

Обтрушуючи листя на бруківку

Припалу пилом сірим і їдким,

Що, наче дим, здійнявся різко вгору

Там, де пронісся вихор понад ним

По вулиці удалеч метеором.

Услід йому, курився довго шлях

І простір залишався жовтуватим,

А я стояв із подивом в очах

Біля вікна у затишку кімнати.

13.07.12