"Романс"

                              "Романс"

        Так непомітно промчалося літо.

                   Золотом першим гаї одяглись.

                   Не повернути того, що прожито

                   І не кохати нам так, як колись.

                   Все, що минуло, - давно пережите.

                   Не воруши, не нагадуй мені.

                   Зрілості нашої сонячне літо

                   Впало росою в колючій стерні.

                   Ти не мовчи, вже лишилось недовго.

                   Осінь мине – лише крок до зими.

                   Серце стискається тужно від того,

                   Скільки ще слів не домовили ми.

                   Так непомітно пройшло тепле літо.

                   Бабине літо і те пролетить.

                   Літнім теплом ще душа не зігріта,

                   Любий, зігрій, обійми хоч на мить.

                   І всі одразу забудемо болі,

                   Та негаразди розвіються враз.

                   Пухом травневим, легким із тополі,

                   Щастя можливо поверне до нас.

                   Ти не сумуй, що промчалося літо -

                   В кожній порі незрівняна краса.

                   Небо ще синє, дощами омите,

                   Так і печаль нашу змиє роса.