Ряхтить легенька паволока літа
над густобровим лісом при землі.
Вишнева повінь винами розлита
у дня на тлі.
духмяний спогад, де зміїться стежка-
як ефа в"є барвінками у даль
мого дитинства листяні серeжки,
вербовy шаль.
Розкольорова смальта з денця річки,
Верещиця лоскоче береги.
Село в порічках топиться...Порічки!!!-
як хоругви...
Як живокровних зір на загомінку-
сузір"яне намисто- щастя рій!
Стара церковця...молода і вІнку-
О, Боже мій!!!
Як я давно в цей край не прилітала-
все ирії вишукую чужі...
Моєї пам"яти водиця тала-
сльоза душі.
у Вас 
0
