Сили
і бажання нанівець
Зводить
безкінечний грець, -
Де
ти, світло у тунелі?
Де
ви, солов’їні трелі?
Крок
за кроком – по коліна – бруд,
Тягне
вниз, до пекла блудний люд
І
собі не дати в буднях ради,
То кому
старатися заради?
Я
себе вважав в житті всесильним,
А
тепер ховаю розпач зіллям,
Йду,
гризу проблеми, наче міль,
Усвідомлюю
зненацька, що це хміль…
У
кишені – дзвін, - ха-ха – удача,
А в
кутку рахую – тихо плачу,
Напоказ
– буденності палач,
А по
суті – маю на калач…
Це не
я, усе це не зі мною,
Завтра
знов кидаюся до бою,
Мрію,
плани, більше фраз і сил,
А
увечері мету мітлою пил…
Грець
бажанню і межа терпінню,
В дім
крадусь приреченою тінню,
Там
мене, таки, іще чекають
У
блідій подобі псевдо-раю…
І цей
біль вертає до початку,
Все ж
було, хотілося кричати,
Всім
ділитися і всім цього бажать,
І
веселощі, і друзів ціла рать…
Де я
схибив, де не влучив ціль?
Як з
метелика зійшов на сіру міль?
В
глибину відходить дикий біль, -
Все
на день лікує рідкий хміль…
| 
у Вас 
0
