Все на день лікує рідкий хміль...

Сили і бажання нанівець

Зводить безкінечний грець, -

Де ти, світло у тунелі?

Де ви, солов’їні трелі?

Крок за кроком – по коліна – бруд,

Тягне вниз, до пекла блудний люд

І собі не дати в буднях ради,

То кому старатися заради?

Я себе вважав в житті всесильним,

А тепер ховаю розпач зіллям,

Йду, гризу проблеми, наче міль,

Усвідомлюю зненацька, що це хміль…

У кишені – дзвін, - ха-ха – удача,

А в кутку рахую – тихо плачу,

Напоказ – буденності палач,

А по суті – маю на калач…

Це не я, усе це не зі мною,

Завтра знов кидаюся до бою,

Мрію, плани, більше фраз і сил,

А увечері мету мітлою пил…

Грець бажанню і межа терпінню,

В дім крадусь приреченою тінню,

Там мене, таки, іще чекають

У блідій подобі псевдо-раю…

І цей біль вертає до початку,

Все ж було, хотілося кричати,

Всім ділитися і всім цього бажать,

І веселощі, і друзів ціла рать…

Де я схибив, де не влучив ціль?

Як з метелика зійшов на сіру міль?

В глибину відходить дикий біль, -

Все на день лікує рідкий хміль…