Велика матінко, брехня!
Ти маєш силу в клятих дітях,
на тебе моляться щодня
в облуді виродки сповиті.
Тобі приносять данину
і розум свій тобі вручають,
вселивши в душі сатану,
тіла, що владу визначають.
Така ж солодка твоя цицька, що навіть смокчуть сивочолі,
котрих і досі ще до дідька
керує там, де діти голі.
Ти маєш силу нездоланну
спокуси, вадами п*янку,
людей принаджуєш обманом
під свою музику дзвінку.
Ти входиш в кожну порожнечу
душі людської і, гріхом
між нами сієш ворожнечу
і жнеш плоди своїм серпом.
Ти лиш боїшся віри й правди
та ще надію обминаєш;
стають безсилими принади,
де віра в серці проростає.
Тобі не довго панувати!
Ростки вже істини зійшли
і їх тобі не затоптати
бо, з ними душі ожили.
|