А літа наче й не було,
Таке коротке, наче дотик,
Таке минуче, наче подих…
Враз промайнуло…та пішло.
Реве в спустошених садах
Пронизливий холодний
вітер,
Буріють айстр засохлі
квіти,
Дріжить на гілці змерзлий
птах.
Ах, літо! З ким ти там
було?
Я не помітив, як минуло,
У хмарах сонце потонуло,
І потьмяніло неба тло.
Йдемо удвох, і шурхотить
Стерня під нашими ногами…
Невже колись була між
нами
Щаслива заповітна мить?..
Серпень, 2012.
| 
у Вас 
0
