Життя, як кулька пролетить, Та буде це - неначе мить, А чи злетить у ту блакить І чи далеко долетить?
Кого образив ти навік, Людину наскрізь вже пропік, Вернеться біль, як вітерець, Пронизить долю нанівець.
І всі слова, які сказав, Думки,які не показав, Відповідатимеш тоді І говорити, лиш собі.
Та плата прийде, як зима І лють, щоб дика не прийшла, Подумай, хоча б три рази І крок, по совісті, зроби.
|