Були ми дітьми,
було жити красиво,
З роками змінилася
наша мораль,
Цукерки на
«слімки», водичку на пиво
Змінили сміливо із
часом нажаль.
Колись ми гасали,
немов самокати,
Тепер – у кімнаті,
мов кактуси, ми,
В дитинстві вночі
так любили читати,
Тепер – в
інтернеті, як в’язні тюрми.
А, може, сьогодні
сходити в театр,
Забувши доволі
буденний «танцпол»?
Хтось скаже: «Не
хочу», а дехто й «Не варто,
Тобі уже двадцять,
зіграй рок-н-рол.
Часи стали інші, чи ми якісь гірші?
Змія не жаліє і
досі спокус…
А я для розради
пишу свої вірші,
Та часто за себе і
Всесвіт боюсь.
Були ми дітьми і
жували іриски,
Тепер подзвонили:
«Пайдьомтє бухать»,
Можливо, сьогодні
замовлю я віскі
Грам сорок…а ви
собі пийте 0,5…
|