Життя холодний
океан
і хвилі б’ють моє
буття,
На дні його
глибоких ран,
мого кохання
відбиття...
з відпливом
кожним раз у раз
він забирає з
серця біль,
бій хвиль і
ніжність твоїх фраз...
в очах темніє...
Наче хміль...
жовтіє з берега
пісок,
на горизонті
мачта-грот,
від океанських
хвиль промок,
і не потрібно
позолот...
і хвилі біль мій
забирають...
про тебе спогади
вертають
його у моє
існування
де сум та мрії, і
вагання…
бо не буває тут
чудес,
не дотягнутись до
небес...
|