Бринить в душі струна печалі,
бринить одна, немов єдина,
мелодію сумну складає,-
осінню пісню журавлину.
А решта струн, немов німі,
чи не натягнуті достатньо,
мовчать, приглушені в мені,
мов приворожені прокляттям…
То в чому ж тут моя провина,
мої ви струни безголосі?
У тім, що діти України
ростуть без правди, голі й босі?
У тім, що старі батько й мати
голодні сплять в холодній хаті?
У тім, що гине нація й культура
і мову душить вже язик,
а воля скніє десь, за муром,
і правда кинута в смітник?
Брини ж моя струно печалі,
якщо вже іншої нема.
Брини, щоб вас лиха забрала,
що не звільнились із ярма.
|