ЛЬВІВСЬКИЙ

Спекотній вечір у старому Львові,

Над нами тільки зорі вечорові,

Які мовчать, лише спостерігають,

Як ми з тобою під горнятко чаю,

За руки взявшись, ділимось коханням…

Я впевнений – ця зустріч не остання,

Бо без тепла долонь твоїх гарячих,

Очей безмежних, щирості побачень

Та губ медових більше я не можу…

І кожне слово та миттєвість кожну,

Які на двох ми ділимо з тобою,

Карбую в пам'ять думкою новою…

Обійми ніжні на Високім замку,

Палкі цілунки мало не до ранку,

Ліричні діалоги у вагоні

Та наші переплетені долоні…

Це спогади, котрі живуть зі мною,

Радіють та вмиваються сльозою…

Голубить щастя тільки ту людину,

Що стріла вже єдиного/єдину…