Надіюсь

Тобі одній не зраджу я нізащо,

Бо маю віру, наче сталь, тверду

В те, що життя ось зміниться на краще,

І ти розквітнеш вишнею в саду.

Синівською довірою багата,

Розгониш непоспішливо жалі,

І буде щастя в радості зростати

На українській, змученій землі.

Воно розвіє смуток мій, а втому

Із тіла неминуче прожене, -

За тебе досі гордість невідома

Наповнить незрадливого мене.

Сліпої долі сило потаємна,

Одвічну віру тільки не вбивай

У те, що я страждаю недаремно,

Оспівуючи змалку рідний край.

06.09.12