Тобі одній не
зраджу я нізащо,
Бо маю віру,
наче сталь, тверду
В те, що життя
ось зміниться на краще,
І ти розквітнеш
вишнею в саду.
Синівською
довірою багата,
Розгониш
непоспішливо жалі,
І буде щастя в
радості зростати
На українській,
змученій землі.
Воно розвіє
смуток мій, а втому
Із тіла неминуче
прожене, -
За тебе досі
гордість невідома
Наповнить
незрадливого мене.
Сліпої долі сило
потаємна,
Одвічну віру
тільки не вбивай
У те, що я
страждаю недаремно,
Оспівуючи змалку
рідний край.
06.09.12
|