Ти знаєш, чому вуста мої німі? Чому, душа застрягла у багнюці? Чому, слова літають у безодні? Чому, у серці полум’я кипить? Тому що, очі все відчули, Тому що, розум зрозумів, Не та любов, не ті слова, Які мені у чужині брехали. Твої вуста направлені зрадливо У чужі серця ти заглядаєш. А моє, так на потім лишаєш. Хто знає, можливо все не так, Як серце зрозуміло. Але душа болить. Всі очі виплакані зірками В них океан журби і розчарувань, Всі губи висушені вітрами , А душа пошкрябана словами.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
