Біля зупинки падали каштани, Там тиша у вуалі спочивала. ми зустрічей собі не призначали нам випадковість почуття з'єднала. сплела вінок надія на маршрути У літній день золочений теплом І не могли ми долю повернути Назад в минуле, запрягли конем Карету щастя - ми в ній пасажири, І понеслись у вихорі полями, Крізь теплий вітер і серпневі хвилі. І піднялись, як птахи, попід небесами. Це так ажурно - в парі із коханим! А скільки ізумрудів на душі! І розступилися засмучені тумани Й торкнулось зорями кохання до землі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
0
