Що сльози там, де навіть крові мало Леся Українка
Як звично нам поплакатись на долю, І брата пожаліти( сміх в очах), Красу землі розп`яту, світлу волю… Співать про це! Ми тихий вічний жах!
«Прости мене», - сказати Україні? Хай Бог мене карає кожну мить! Прости, що я, дитя твоє, при силі, Пустила, мов сирітку, бідну жить…
Не в змозі я себе простити, брата, І друга, й незнайомця! Обіч всіх!!! Ми "вибач" - для матусиного ката? Такою кров`ю? Це прощення - гріх!
Прощати лиш і плакатись на долю - То вічним буде горе і сваволя!
|