Я мовчу.
Розгубила слова всі.
Тиха осінь
мене полонила.
Я учора на
листі у лісі
Цілий день до
зорі ворожила.
Упивалася
бабиним літом,
Захмеліла від
соку калини,
И прощальним
теплом обігріта
Всі до краплі
слова розгубила.
Не питай, чом
мовчу і журюся -
Винувате то
бабине літо.
Я боюся, якщо
озирнуся,
А життя моє
майже прожите.
|