Добро і зло сплелися у тобі, Виплескуєш, танцюєш у неволі. А серце лева – ласка у прибій, Тендітне й ніжне серце на долоні.
Ти бачив біль, знесилене мовчання, Криваві танці били душу дико. Буремні хвилі – болісне повчання! - Тебе не чують, вічності Владико.
Ти кинув нам доріжку рятівну, (Ходімо, люди, он які красоти!) Веди ж у мить відродження святу, Де дух краси породжує свободу!
Нам так багато треба знати «не», Прекрасне в нас, рятує нас святе.
03.07. 2012
|