ЯСЕН МІСЯЦЬ У ВІКНІ

Ясен місяць у вікні,

Кіт сусідський на паркані,

Тінь від нього на стіні,

Наче сфінкс якийсь при храмі.

Пильно, ревно стереже

Від диявольської сили,

Міцно спить село, і вже

Всюди світло  пригасили.

Я у темряві сиджу,

Коротаю ніч безсонну,

Вранці край свй полишу

Без останнього  поклону.

В тиху церкву зазирну,

Про батьків на мить згадаю,

Та нічим уже вину

Перед ними не здолаю.

Як пішов в широкий світ,

Так писав старим лиш зрідка…

В метушинні бід і літ –

Призабув я,  хто, і звідки.

Дім давно вже на замку,

Батька й матір поховали…

Переживши мить гірку,

Я рушати маю далі.

Та і що тепер село?..

Оком кинь – діди і баби.

 Ані праця, ні житло

В нім нікого вже не вабять.

Що ж то буде, як помре

Сивий мешканець останній?..

Хто проводить в путь мене,

Ясен місяць у вікні,

Кіт сусідський на паркані,

Чи відродяться в мені

Днів далеких сподівання?

Серепень 2012.