 Заглянув дощик тихо, у вікно, Життя моє прокручує кіно, Що швидко скапує водою, По листю ,впевнено, сльозою. Бігцем, в зелений дворик , вийду я, Спинити хочу, хоч на мить, життя І руки до листків підставлю, Стікання днів своїх уявлю. Блакить води, яка блищить щораз, Не схопиш - і нема у мене фраз, Крізь пальці ллється, обмиває, Роки мої не заховає. Змива вода печалі і думки, Людей, події, злії язики І в почуттях все ж потопаю, Бо я своє життя черпаю.
| 
та
у Вас 
0
п. Ірино влучно сказано життя як кіно 
