Любов кружляє вихром в вишині, Юрбою листя, що спадає килимами, Блукає степом десь поміж трави, Окута ніжно в почуття незвані… Вона завжди кохання стереже, Етнічну силу має над віками. Морозить душу, як пекельний біль Оросить в спрагу щедрими дощами. Як подих неба оживе в душі, Одним промінчиком таким завзятим Молитву щиру мовить в самоті – Ріднішим рідного тебе освятить І на землі пануючи тайком, Як казка, що примарилась таємно Накаже жити під її крилом А ти чомусь їй покоряєшся смиренно…
Акровірш - складний стиль, бажаю Вам багато хороших здобутків у цьому стилі. "Освятись" мабуть опечатка , треба освятить, чи я помиляюсь, поясніть будь ласка.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
